Ніжин. Заповідник зеленоверхих
У серпневій подорожі Чернігівщиною, розповідь про
яку я почав із Прилук, основною метою та місцем базування був Ніжин, друге за
величиною місто області (71 тис. чол.). Як і багато інших віддалених від
обласних центрів міст, він просто змушений був зробитися самодостатнім. Тут
затишно, є де поїсти, переночувати й погуляти, а за кількістю пам’яток то
взагалі одна з передових точок усього Лівобережжя.
1. Знайомство з ним починається найчастіше від
вокзалу, сучасний Ніжин – великий транспортний вузол, зокрема зручно пов’язаний
регіональними поїздами із Києвом.
2. Надземний перехід над коліями, певно, єдина
загальнодоступна висотна точка у місті, звідки можна подивитися захід сонця,
наприклад.
3. А водонапірна вежа примітна датою будівництва –
1943, тобто один із небагатьох в Україні архітектурних зразків періоду
нацистської окупації.
4. Від вокзалу до центру досить далеко, але по
прямій вулиці Шевченка маршрутки бігають одна за одною. Робити там зупинок
майже немає причин, хіба що от пам’ятник огірку, який у цьому місті є без
перебільшення брендом.
5. І заради такого муралу теж на півдорозі зробив
разок пересадку.
6. Зрештою за три з гаком кілометри від вокзалу
вулиця розгортається у вузлову площу Франка, з якої можна знайти транспорт чи
не в будь-який район міста. Воротами на північ тут виступають характерні
сталінки:
7. Запам’ятались такі штуки під міською радою,
особливо ефектні вночі:
8. На схід відгалужується вулиця Гоголя, місцева
пішохідна зона. Колишній будинок купецького зібрання (1889):
9. За ним видно церкву Іоанна Богослова (1752),
високу, недіючу і аварійну.
10. Далі починається сквер Гоголя. Великий
письменник у Ніжині навчався і писав свої перші твори, тому його присутність
тут відчувається чи не на кожному кроці. У сквері встановлений перший у світі
йому пам’ятник 1881 року, який я забув сфотографувати, обмежившись силуетом на
розі вулиць:
11. По інший бік дороги – Свято-Благовіщенський
монастир із однойменним собором (1716):
12. Як потрапити у двір, я так і не зрозумів.
Потикався у двері торгових рядів, що прикривають монастир суцільною стіною, де
натрапив лише на якусь напівпідвальну церкву.
13. Від центру далі можна йти практично у всіх
напрямках, як мінімум атмосферні старі будиночки на суміжних вулицях
забезпечені.
14.
15. Помітно багато саме дерев’яних:
16. Або хоча би віконниць.
17. Старої цивільної архітектури у місті більш ніж
достатньо, хоча за видом вона переважно не чіпляє. Обійшов, певно, більшу
частину, але при відборі фотографій для замітки то все просто не вмістилося.
Для прикладу, будинок народного училища, нині школа №1:
18. Грецький магістрат. Найбільшого свого розквіту
Ніжин досяг як торгове місто, і грецька община відігравала в цьому одну з
провідних ролей. Нині і греків тут немає, і магістрат зайнятий звичайними
квартирами.
19. Але товщина могутніх стін нагадує про славне
минуле.
20. Перейшов через Остер.
21. …до одного з корпусів університету, колишньої
гімназії вищих наук. Тут навчався Гоголь, звісно ж (а ще Гребінка, Гуцало,
Глібов…).
22. Користуючись тим, що там якісь люди саме
активно входили-виходили, проник всередину подивитися на вітражі.
23. І далі потопав містом. Хтось прикрасив собі
двір:
24. Житловий будинок по Редькінській вулиці 1910-х
років, насправді уже не житловий.
25. Люк чи не найбільш оригінальний із усіх, що я
бачив.
26. Вертаюсь до центру повз Спасо-Преображенську
церкву, яку було видно від річки. Їй ще треба пройти чималий шлях відновлення.
27. Біля базару сховалася чудесна модерна
електростанція (1914-16).
28. Пам’ятник актрисі Марії Заньковецькій, яка у
Ніжині добилася відкриття першого стаціонарного театру. Із довгою та жвавою
історією міста, відомих уродженців та мешканців у нього хоч відбавляй.
29. Поруч височіє собор святого Миколая Чудотворця
– взірцевий зразок українського бароко, причому один із найбільш ранніх. Постав
він тут у 1653 році і нині є найстарішою спорудою Ніжина. На мою думку, це
найгарніший із міських храмів, а їх тут ого-го скільки.
30. Саме маса церков із переважно зеленими банями
формує найбільш пізнаване обличчя міста. При тому, що немало храмів було
знищено радянською владою, їх кількість досі вражаюча. А деінде і концентрація
на метр квадратний, ось, будь ласка, три церкви в одному кадрі, зліва направо
Святої Трійці (1733), Михайлівська (1729, збудована якраз грецькою громадою) і
Всіхсвятська (1782).
31. Судячи з класичної «південної» архітектури з
колонами, теж по ідеї має грецьке коріння.
32. Не втомилися від храмів? Вони тут усюди, навіть
на базарі (у мене від кількості запланованих міст іноді все так у голові
перемішується, що за два місяці до того я шукав її на базарі в Ізмаїлі, і, на
свій подив, не знайшов). А вона чекала ось тут – це Богоявленська «замкова»
церква (1721, а замок якраз на місці сучасного ринку і був).
33. А це станція швидкої допомоги, збудована в
1810-х роках як міський острог, а нині прикриває ринок з протилежної сторони.
Фотографував я ніби як не її, а пам’ятник чорнобильцям, щоб зайве не нервувати
людей у дворі, у яких і так цей рік стресовий.
34. Через дорогу… та-дам, церква. Покровська,
1757-65.
35. Гарний будинок для розмаїття.
36. Базар у Ніжині великий, хоча, певно, і не рівня
торжищам зразка 17-18 століть. По Московській вулиці його досі обрамляють
симпатичні торгові лавки та грецькі купецькі будинки.
37.
38. Був час походити і по передмістях. Західніше
центру починається Галатівка, де виділяється будинок дітей та юнацтва, колишній
палац Парпури.
39. Палац Пашковської скромно поховали під
вагонкою.
40. А тут просто неймовірно вдале поєднання
кольорів.
41. За Галатівкою починається Овдіївка, і як же їй
без церкви. А це я ще пропустив монастир по дорозі, просто тому що ввечері
ворота були зачинені.
42. Воздвиженський храм (1775) передмістя Магерки,
по факту два в одному (дзвіниця виконує роль літньої церкви). За давніми
байками, саме тут колись одна мертва панночка взяла і встала з домовини, ну а
такий талант у містиці, як Гоголь, цей сюжет не мав права пропустити.
43. Театр імені Коцюбинського на Воздвиженській
вулиці.
44. Через дорогу від нього – графський парк. Остер
та кілька ставків забезпечують для щільно забудованого міста такі необхідні
тінисті зелені зони.
45. У парку є пам’ятник співаку Марку Бернесу,
черговому зірковому уродженцю Ніжина. І просто він у такій атмосфері і з саме
цією цитатою дуже доречний.
46. Вулиця зрештою виходить на середмістя, де
виділяється ніфіговий, як для райцентру, пасаж. Правда, я так і не зрозумів, чи
він робочий.
47. Для контрасту:
48. Ще одна цікава околиця – Козирівка, що на
північ від центру. Тутешній храм Костянтина та Олени (1820-ті) для міста
нетиповий, хоча колір верхів відповідний. Знаходиться посеред великого
лісистого кладовища із заплутаними доріжками, де я натурально заблукав, і то
свого роду був різновид пекла.
49. Недалеко притулився сервісний центр МВС, а
історично це черговий із прикладів грецької спадщини, притулок для інвалідів.
50. Як же без котика?
51. Наостанок ще пройдемось центром. Однією із
знакових у минулому для міста споруд є поштова станція. Нині там музей, на той
момент зачинений на реконструкцію.
52. Церква Василя Великого.
53. Мурал на основі картини Ван Гога.
54. Щось схоже на синагогу, але, судячи із
хрестів, то протестантський молитовний дім.
55. Кілька симпатичних будинків середмістя:
56.
57.
Комментировать
По материалам: http://blog.i.ua/user/3593109/2356665/